9 жовтня 2020 року м​итрополит Львівський і Галицький Філарет взяв участь у Міжнародному семінарі Українського християнського академічного товариства на тему: «На сторожі Божого скарбу: сталий розвиток та збереження творіння».

Через платформу Zoom Владика звернувся до учасників семінару зі словом привітання та поділився думками на тему: «Християнський світ і всесвітня екологічна криза».

Слово привітання митрополита Львівського і Галицького Філарета на «Міжнародному семінарі Українського християнського академічного товариства» на тему «На сторожі Божого скарбу: сталий розвиток та збереження творіння».

09 вересня 2020 року
Zoom включення.

Почесні учасники 13-го Екуменічного Соціального Тижня, вітаю вас на другому засіданні «Міжнародного семінару Українського християнського академічного товариства» «На сторожі Божого скарбу: сталий розвиток та збереження творіння».

Наприкінці ХХ століття людство почало усвідомлювати, що ми всі живемо в єдиній екологічній системі, ресурс якої, нажаль вичерпується через вплив людської діяльності, на яку природа відповідає незвичайними явищами, що носять характер екологічних лих. А також було підняте питання про можливість зворотного впливу людської діяльності на цілісність глобальної екосистеми та про необхідність зберегти планету Земля, як неповторне творіння у Всесвіті та відповідально ставитись до основ життя заради збереження цивілізації.

Ось тільки сьогодні, у ХХІ столітті земля і все сотворіння, що живе на ній, все ще “стогне і разом страждає” (Рим 8, 22) через нерозумну діяльність людства.

Незважаючи на чисельні заходи, що були застосовані в останні роки міжнародною спільнотою під егідою ООН, стан справ лише погіршився. Використовуючи своє особливе положення в створеному світі, людина привела його до межі апокаліптичного саморуйнування.

Дивлячись на ті екологічні кризи, які вирують на даний час у світі, - пожежі в Австралії і Каліфорнії, у нас в Україні – в Чорнобильській зоні, останні події на Луганщині, потопи в Європі і в Карпатах, локальні війни, велике переселення народів через голод з Африки в стару Європу 2015 року, та додати ще до цього епідемії хвороб, зокрема COVID-19, неможна не згадати слова Спасителя про останні часи. «Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; усе ж це — лиш початок хвороб» (Мф.24,6-8).

Християнські Церкви не залишаються осторонь всесвітньої проблеми екологічної кризи, адже піклування про створіння є покликанням людини і складовою частиною християнської віри. Уповноваження “панувати над землею” (Бут 1, 28), було отримане людиною в раю, і навіть гріхопадіння не позбавило Адама і його нащадків від необхідності обробляти і доглядати її.
Охорона довкілля має Біблійні аспекти, які докладно викладені у соціальних концепціях Християнських Церков. А також детально аналізуються біблійні аспекти охорони природи, людина у всесвіті створених нею речей і технологій, неминучість кризи у відносинах між людиною і довкіллям (довкілля як колективне благо, використання біотехнологій, довкілля та розподіл благ, нові способи життя)

Заради справедливості відзначимо, що саме Християнськи Церкви були біля витоків всесвітнього екологічного руху, та продовжують приділяти неабияку увагу проблемі подолання екологічної кризи у світі.

Незадовільний стан екології, на думку православних, «є нерозлучним з духовними та моральними відхиленнями людства». Наслідками цього відхилення є «жадібність та ненаситне бажання матеріального багатства», що «з духовної точки зору є гріхом, який порушує гармонію як духовних, так і природних взаємин». Нагодою для всього людства «пережити несприятливі наслідки стихійного лиха та зіпсованої духовності» є Воскресіння Христа, проживаючи яке у глибині нашого серця, «наше буття буде сприятливо впливати на все людство та природний світ. Природничі науки, можливо, ще не знайшли зв'язку між оновленням людства та оновленням творіння, але досвід святих – що повинен бути ціллю нашого власного досвіду – підтверджує той факт, що справді, людина народжена у Христі, відновлює гармонію природного світу, порушену гріхом».

Одним з головних принципів, на яких засновується позиція Церкви в питаннях екології, є принцип єдності й цілісності створеного Богом світу. Православ'я не розглядає навколишню природу відокремлено, як замкнену структуру. Рослинний, тваринний та людський світи взаємопов'язані. З християнського погляду, природа — це не вмістище ресурсів, призначених для егоїстичного й безвідповідального споживання, але дім, де людина є не господарем, а домоправителем, а також храм, де людина — священик, який служить, втім, не природі, а єдиному Творцю. В основі розуміння природи як храму лежить ідея тео-центризму: Бог, Котрий дає «усьому життя і дихання і все» (Діян. 17, 25) є Джерелом буття. Тому саме життя в різноманітних його проявах має священний характер як Божий дар, зневажання якого є викликом не тільки божественному створінню, а й Самому Господу.

XIII. п.5. Екологічні проблеми мають по суті антропологічний характер, оскільки породжені людиною, а не природою. Тому відповіді на численні запитання, поставлені кризою навколишнього середовища, містяться в людській душі, а не в сферах економіки, біології, технології чи політики. Її духовний стан має вирішальне значення, бо позначається на навколишньому середовищі як при зовнішній дії на нього, так і за відсутності такої дії.

Взаємозв'язок антропології та екології з особливою очевидністю відкривається в наші дні, коли світ переживає водночас дві кризи: духовну та екологічну.

Цілковите подолання екологічної кризи за умов кризи духовної неможливе. Це твердження зовсім не означає, що Церква закликає згорнути природоохоронну діяльність. Проте вона пов'язує сподівання на позитивну зміну взаємозв'язків людини й природи з прагненням суспільства до духовного відродження. Антропогенна основа екологічних проблем свідчить, що ми змінюємо навколишній світ відповідно до свого внутрішнього світу, а тому перетворення природи має починатися з Преображення душі. На думку преподобного Максима Сповідника, людина може перетворити на рай всю землю тільки тоді, коли вона матиме рай сама в собі.

То ж бажаю, щоб робота «Міжнародного семінару Українського християнського академічного товариства» була цікавою і плідною та дозволила подивитися на проблеми захисту довкілля та збереження творіння з різних точок зору, відкрила нові перспективи і посприяла подальшій співпраці християнських Церков та інших Релігійних організацій в цій царині.